Чому в моїх книжках дитина не лише читає?

Коли розглядаєш сторінки книжок «Вчимося читати», можна помітити, що дитині постійно пропонують щось зробити: знайти потрібну букву, вибрати склад, з’єднати малюнки, розфарбувати, домалювати.

Навіщо стільки різних завдань у книжці, призначеній для навчання читання?

Коли я розробляла технологію «Розвивальне читання», мені хотілося, щоб дитина не просто засвоювала букви й опановувала техніку читання, а водночас думала, спостерігала, порівнювала, пізнавала навколишній світ.

Наприклад, дитина шукає серед зображених вишень ті, на яких написана певна буква. Щоб виконати завдання, їй потрібно розглянути малюнок, упізнати букви, порівняти їх і зробити вибір. А потім ще й розфарбувати знайдені вишні.

Здавалося б, звичайне завдання. Але під час його виконання дитина вправляється в розпізнаванні букв, зосереджує увагу, вчиться діяти за певною умовою.

Інше завдання: прочитати склади, написані на квітах, а потім розфарбувати їх. Тут читання поєднується з практичною діяльністю, яка допомагає підтримувати інтерес дитини до роботи.

Так я і вибудовую зміст книжок «Вчимося читати». Мені важливо, щоб дитина не виконувала одноманітні вправи на читання, а мала можливість діяти по-різному, самостійно знаходити відповіді й застосовувати те, чого вже навчилася.

Адже дошкільнятам значно цікавіше вчитися, коли можна не лише дивитися на букви й слова, а й щось із ними робити.

А ваші діти які завдання люблять найбільше: читати, шукати, з’єднувати чи розфарбовувати?