Коли дитина вже може читати без допомоги дорослого?

Іноді дорослі так звикають допомагати дитині під час читання, що навіть не помічають, коли вона вже може впоратися сама.

Дитина зупинилася перед складом, а мама чи вихователь одразу підказує. Не вийшло прочитати слово з першого разу, дорослий читає його замість дитини. Звичайно, хочеться допомогти, щоб дитина не відчувала труднощів. Але якщо постійно поспішати з підказками, як вона навчиться читати самостійно?

У своїй технології «Розвивальне читання» я приділяю цьому особливу увагу.

Візьмімо, наприклад, завдання з книжки «Вчимося читати», де на квітах написані склади ва, во, ву, ви, ві.

Спочатку дорослий показує, як прочитати склад злито, без паузи між звуками. Дитина слухає, пробує повторити.

Потім вони читають разом. Дорослий допомагає розпочати читання, але поступово дає дитині більше можливостей самій виконати потрібну дію.

А згодом пропонує прочитати склади без допомоги. І тут дуже важливо не поспішати підказувати. Дитині іноді потрібні кілька секунд, щоб упізнати букви, пригадати, як їх поєднати, і вимовити склад.

Як зрозуміти, що допомогу вже можна зменшувати?

Я звертаю увагу на те, чи може дитина самостійно розпочати читання, чи зливає звуки без нагадування, чи помічає власну помилку й намагається її виправити. Якщо вона читає повільно, але правильно виконує ці дії, немає потреби постійно втручатися.

Звичайно, це не означає, що дитину потрібно залишати сам на сам із труднощами. Якщо вона не розуміє, як діяти, дорослий знову показує спосіб читання, допомагає потренуватися.

Саме тому я так уважно вибудовую послідовність завдань у книжках «Вчимося читати». Дитина поступово переходить від читання з допомогою дорослого до самостійного читання складів, слів, речень і текстів.

І роль дорослого теж поступово змінюється. Спочатку він багато пояснює й показує, потім підтримує, а згодом дедалі більше спостерігає за тим, як дитина читає сама.

Мені здається, це одне з найважливіших педагогічних умінь: помітити момент, коли дитині ще потрібна наша допомога, і момент, коли ми вже можемо їй не заважати.