Комп’ютер і дитина

Комп’ютер і дитина
Комп’ютери міцно увійшли в наше життя і в життя наших дітей. Частина батьків не заперечує проти комп’ютерних занять або ігор, інша частина надає активну підтримку, постійно оновлюючи домашній ПК, купуючи диски, програми. Є мами і тата, які повністю відкидають таку форму проведення часу для своєї дитини. Але є ще одна категорія батьків. Вони не забороняють дитині сидіти за комп’ютером, проте постійно відчувають внутрішній дискомфорт: довге сидіння за комп’ютером шкодить здоров’ю дитини, дитина більше уваги приділяє комп’ютеру, а не спілкуванню з іншими дітьми або дорослими.
Комп’ютер: друг чи ворог?
Упереджень, пов’язаних з комп’ютером , декілька: постійне перебування у віртуальній реальності шкодить інтелектуальному й емоційному розвитку дитини; дитина не відчуває інтересу до самостійного мислення, до читання, ручної праці; вона не прагне розуміти інших людей і виражати власні думки і почуття.
Серед переваг комп’ютера такі: можливість користуватися різноманітними навчальними та розвивальними програмами; можливість знайти цікаву для себе інформацію.
 
Дуже великі претензії у багатьох батьків і педагогів до комп’ютерних ігор. У кращому випадку їх характеризують як порожні забави, що відволікають від продуктивної діяльності або занять спортом, відчужують її від реального світу. У гіршому – як щось, що формує в дитині жорстокість, звичку вирішувати будь-які ситуації агресивними способами.
Проте, існує й інша точка зору: комп’ютерні ігри задовольняють природну потребу дитини в грі. Вона навчається слідувати певним правилам, планувати свої дії, доводити почате до кінця, домагатися поліпшення своїх результатів. Тобто попутно у гравця формуються такі якості, як наполегливість, воля, терпіння. Виграючи , дитина відчуває позитивні емоції, відчуває себе впевненішою й вмілішою.
Щоб уникнути негативного впливу на розвиток особистості дитини, доречно:

• слідкувати, аби комп’ютерні ігри не перетворилися в єдиний вид проведення дозвілля і щоб дитина не поринула з головою у віртуальну реальність;
• добирати ігри, спрямовані на розвиток уваги, пам’яті , просторової уяви, логічного мислення, координації рухів тощо.

 
Зрозумілі побоювання батьків з приводу здоров’я дітей. Про що, зазвичай, вони турбуються? Як позначиться робота за комп’ютером на стан зору, постави дитини, наскільки шкідливим є неминуче випромінювання?
Є дані про те, що рівень електромагнітного випромінювання у сучасних моніторів нижчий, ніж у звичайних телевізорів, рівень рентгенівського випромінювання сучасного монітора не перевищує звичайний радіаційний фон в приміщенні. А рідкокристалічні (плоскі) екрани і ноутбуки взагалі не є джерелами випромінювання.
Реальним чинником ризику може стати навантаження на зір. І все ж спілкування з комп’ютером не шкідливіше, ніж тривале сидіння біля телеекрану. Не потрібно забувати про елементарну профілактику — робити перерви в заняттях і гімнастику для очей.
Необхідно привчити дитину правильно сидіти за комп’ютером, щоб не виникали порушення постави. Але це зовсім не специфічне вимога — правильно сидіти потрібно і за звичайним столом. Тобто, у роботі за комп’ютером потрібно дотримуватися звичайних гігієнічних вимог: підібрати зручні меблі, стежити за фізичним самопочуттям і станом нервової системи дитини, не допускати перевантажень.
 
Джерело: http://adalin.mospsy.ru/l_03_00/l_030119.shtml