Лисичка, колобки й буква Л: як заняття з читання у дитсадку стає улюбленою грою

Батьки й вихователі часто питають: як зробити так, щоб дитина не просто знала букви, а справді почала читати і при цьому не втомлювалася та не втрачала інтерес? Відповідь майже завжди одна: дошкільне навчання читання має бути емоційно приємним і зрозумілим дитині. Не як контроль і не лише «підготовка до школи», а як жива діяльність, у якій дитина діє, думає і радіє результату.

Саме таким було заняття у ДНЗ №29 «Барвінок» (м. Біла Церква). Робота проходила за посібником Людмили Шелестової «Вчимося читати» (частина 1) і показала, як навчання може бути легким і природним навіть тоді, коли мова йде про читання складів і слів.

На занятті діти закріплювали вміння розпізнавати букву Л і звук [л] серед інших звуків української мови. Але головне: вони не лише «вчили літеру», а працювали з нею у контексті гри, сюжету й осмисленого завдання.

Почали з бесіди за сюжетним малюнком «Лисичка і колобки». Дітям було легко включитися, тому що казка знайома, герої викликають емоції, а ситуація зрозуміла. Далі малята допомагали Лисичці знайти колобків, на яких написані склади з буквою Л, і читали ці склади. Такі завдання дуже показові: дитина читає не «бо треба», а щоб досягнути мети в грі.

Наступним етапом діти вирушили до «аеропорту». Тут вони шукали літаки зі складами на букву Л, читали їх і розфарбовували в ті кольори, які подобаються найбільше. Поєднання читання з дією дуже цінне саме в дошкільному віці. Воно тримає увагу, додає радості й допомагає дитині не відчувати навчання як монотонну роботу.

Окремо діти читали одно-, дво- і трискладові слова з буквою Л. Це вже складніший рівень, і не всі дошкільники легко справляються з такими словами з першої спроби. Але дидактична гра «Аеропорт» допомогла зробити завдання посильним: дитина читає в темпі, який їй підходить, а гра підтримує інтерес і бажання продовжувати.

Такі заняття особливо цінні тим, що вони формують у дітей правильний досвід: читання може бути спокійним, радісним і зрозумілим. Без страху помилитися. І саме цей досвід потім визначає, як дитина буде ставитися до читання у школі.

Як провести схоже заняття вдома? Ось дуже прості кроки.

Вам не потрібно робити вдома «урок». Достатньо 10–15 хвилин спокійної гри.

Почніть із короткої розмови за малюнком: попросіть дитину розповісти, кого вона бачить, що відбувається, що може бути далі. Це одразу включає мовлення й увагу.

Потім запропонуйте «знайти» склади або слова з потрібною буквою. Діти люблять відчувати себе помічниками: «Допоможемо Лисичці», «Знайдемо загублені колобки», «Відправимо літаки в політ». Завдання з сюжетною метою завжди працює м’якше, ніж прохання «почитай».

І ще одна маленька деталь: краще завершити заняття трохи раніше, ніж дитина втомиться. Коли дитина йде з відчуттям «я хочу ще», інтерес залишається живим і на завтра.

Посібник «Вчимося читати» створений так, щоб батькам і вихователям було легко організувати навчання: завдання мають чітку логіку, поступове ускладнення й цікаві сюжети. Дитина читає, грається, діє, і водночас непомітно для себе освоює важливу навичку.

Якщо ви хочете, щоб дитина полюбила читання і відчула себе успішною вже на старті, спробуйте навчання за книжкою «Вчимося читати». Це той випадок, коли правильний матеріал допомагає дорослому й підтримує дитину.