Мистецтво допомагає говорити без слів

У кожної дитини є потреба бути почутою. Але не кожна може висловити словами те, що відчуває. Її щось хвилює, радує, лякає, дивує, але не завжди легко про це говорити. Саме тому мистецтво, зокрема малювання, стає для дитини інструментом, за допомогою якого можна «виговоритися» мовою кольору, лінії, образу.

Коли дитина бере пензлик і починає водити ним по паперу, вона не просто створює візерунок. Вона говорить про свій день, свої тривоги, свою радість. 

Через творчість дитина не лише виражає себе, а й створює основу для спілкування. Варто лише запитати «Про що твій малюнок?», і малюк відчує, що ним цікавляться  і хочуть почути. Зазвичай, радо відгукуються і залюбки розповідають. Це важливо і вдома, і в дитячому садку. 

У зображувальній діяльності дитина має змогу творити вільно і бути почутою без слів. І в цьому сенсі мистецтво стає своєрідною терапією: воно допомагає зняти напругу, побути в собі, зібратися з думками. Це стосується і групових занять, і просто малювання вдома. 

Як батькам і педагогам підтримати цей процес?

Спостерігати уважно, але ненав’язливо. Не запитувати «Чому такі темні кольори?», а краще: «Хочеш розповісти про це?».
Не виправляти дитяче мистецтво. Навіть якщо сонце синє, а небо зелене. Це світ дитини.
Використовувати мистецтво як спільний досвід. Малювати разом, створювати колажі, обговорювати картини.

І, звісно, допомагати дитині відкривати новий візуальний світ. Наприклад, за допомогою альбому розвивальних завдань «Світ у картинах художників», який є не лише збіркою репродукцій картин, а й основою для діалогу з дитиною про світ та залучення її до творчості.  Картини Брейгеля, Моне чи Ван Гога стають темами для діалогу, емоцій, роздумів. А діалог – це завжди ключ до розуміння.

Хочете, щоб ваші діти вчилися чути себе? Дайте їм фарби, час і свободу творити.
Хочете краще розуміти дитину? Подивіться на її малюнок не як на картинку, а як на історію. Історію, розказану вашою дитиною.