Навчання елементів грамоти за методикою «Розвивальне читання»

Протягом багатьох років питання навчання дітей елементів грамоти було і залишається дискусійним у середовищі науковців, управлінців, практиків. Не вдається дійти консенсусу стосовно того, де потрібно дітей навчати читати – у дошкільному віці чи у молодшому шкільному віці. З якого віку розпочинати? Якщо навчати у дитсадку, то у який спосіб? Спробуємо розібратися у цих питаннях.

Державний стандарт про навчання елементів грамоти

Попри те, що й донині навчання читання дітей є прерогативою школи відповідно до Державного стандарту початкової освіти, вчителі-початківці позитивно ставляться до того факту, якщо діти приходять до школи з елементарними навичками читання й письма. А вихователі дошкільних закладів і хотіли б навчати дітей елементів грамоти, проте офіційно цей напрям діяльності не був означений у Базовому компоненті дошкільної освіти, що ускладнювало організацію цього процесу. Батьки, відповідаючи на запити дітей та усвідомлюючи необхідність їхнього розвитку у цьому напрямку, намагалися вирішити проблему у різні способи.

Саме тому позитивним є той факт, що у новому Базовому компоненті дошкільної освіти (Державному стандарті дошкільної освіти) (2021) у варіативній його частині з’явився розділ «Освітній напрям «Мовлення дитини. Основи грамоти». Реалізація цього напряму передбачає формування мовленнєвої компетентності дитини у площині оволодіння нею основами грамоти, а саме – здатності до фонематичного сприйняття, звукового аналізу елементів мови, готовність до письма, друкування і читання свого імені та простих слів. Для цього дитина має бути обізнана з буквами як знаками передачі звуків на письмі, знати звукові назви букв, мати поняття про склад, слово, речення тощо. Схвально те, що означений документ передбачає залучення батьків до розвитку мовленнєвої компетентності дитини в оволодінні основами грамоти: підтримки ними інтересу дитини до друкованого слова, спонукання до читання коротких слів: назв різних об’єктів, з якими дитини зустрічається під час прогулянок; слів у текстах на сторінках книжки тощо.

Отже, Базовий компонент дошкільної освіти (Державному стандарті дошкільної освіти) надає можливість педагогам легітимно навчати дітей елементів грамоти у закладі дошкільної освіти.

Готовність дошкільників до опанування навичок читання

Психологічні особливості дітей середнього й старшого дошкільного віку слугують основою для того, щоб процес пізнання ними світу, опанування різних компетентностей, зокрема й оволодіння основами грамоти, був привабливим для них, доступним, цікавим, зрозумілим. Видатний психолог Л. С. Виготський у своїй роботі «Розумовий розвиток дітей у процесі навчання» (1935) вказував на те, що грамоті краще й легше навчатися в 4-5 років, ніж у 6-8 років, оскільки цей період є сенситивним для різнобічного розвитку дитини; грамота є передумовою для ефективного шкільного навчання і відіграє важливу роль не лише в розвитку дитини, а й у підготовці її до предметного навчання. Він наголошував на тому, що грамоті має бути відведене належне місце у дошкільному закладі. І якщо ця теза стосувалася дошкільнят, які жили майже 90 років тому, то годі й говорити про сучасних дітей, для яких соціальна ситуація розвитку є сприятливою для засвоєння елементів грамоти не лише в 4-5 років, а подекуди й у більш ранньому віці.

Сучасні діти живуть в інформаційному просторі, надзвичайно насиченому графічною інформацією, зокрема й словами. Природно, що у них досить рано виникає бажання прочитати  і зрозуміти, що саме написано. Для дітей створено багато художніх та пізнавальних книжок, які опосередковано мотивують дітей до опанування навичками читання. Загалом, дошкільний вік є періодом розквіту пізнавальної активності дитини, вони прагнуть пізнати все, що їх оточує, зокрема й літери. І тому правильно задовольнити потреби дітей, аніж штучно їх стримувати й відкладати це на пізніше – на період навчання у початковій школі. Хочу зауважити, що автор не є пропагандистом навчання читання як найважливішого завдання дошкільного дитинства і вважаю: надмірне стимулювання в опануванні елементів грамоти є таким же згубним для дітей, як і штучне стримування.

З якого віку розпочинати навчати читання

На запитання стосовно того, коли варто починати навчати дитину читання, відповідь така: коли з’явиться потреба! Це залежить від її індивідуальних особливостей. У одних це може бути у трирічному віці, у інших – у чотирирічному, а в когось бажання з’явиться лише в п’ять років. Тому із цим має визначитись і дитина, і дорослий, проаналізувавши особливості розвитку конкретної дитини. Загалом методика навчання читання розрахована на чотирирічних дітей, тобто кількість об’єктів на сторінках робочого зошита «Вчимося читати» (частина 1), величина букв, рівень складності завдань, пропоновані види діяльності, темп виконання завдань вибудовувалися з урахуванням вікових особливостей дітей саме цього віку.

Однак більш ніж двадцятилітня практика впровадження авторської методики «Розвивальне читання» свідчить про те, що пропоновані завдання посильні й цікаві для трирічних малюків, тому можна починати вчитися читати й у трирічному віці (за бажання дитини), однак виконувати завдання варто у вдвічі повільнішому темпі та з більшою допомогою дорослого. Нерідко за робочим зошитом починали вчитися читати п’ятирічні малюки, їм цікаво було виконувати завдання, однак, порівняно з чотирирічними дітьми, вони робили це у значно швидшому темпі. Це можна пояснити психологічними особливостями дітей трьох, чотирьох і п’яти років: різною швидкістю протікання психічних процесів, різним рівнем сформованості дрібної моторики, різним рівнем сформованості навичок виконання дій, різними пізнавальними потребами тощо. Відповідно, залежно від віку дітей, які працюють за методикою «Розвивальне читання», є певна специфіка: чим менші діти, тим меншу кількість завдань вони можуть виконати під час занять, тим коротша тривалість занять, тим більше діти потребують допомоги з боку педагога, тим більше ігрових та сюрпризних моментів має бути на занятті тощо.

Методика «Розвивальне читання» та її цілі

Автором методики «Розвивальне читання» для дошкільнят було віднайдено можливість з одного боку, задовольнити би потреби дітей у свідомому опануванні навичок читання, з іншого – не зашкодити їм. Методика «Розвивальне читання» передбачає спеціальне, науково обґрунтоване залучення до читання дітей дошкільного віку й базується на психолого-педагогічних даних про сенситивність цього вікового періоду, їх недостатнє використання у теорії та практиці дошкільного виховання.

Особливістю авторського підходу до навчання читання дітей дошкільного віку є широко поставлена розвивальна мета. З одного боку, це – навчання їх читання, формування позитивного ставлення до цього процесу й до пізнавальної діяльності загалом. Методика передбачає формування у дітей вміння свідомо й злито читати склади різної структури (відкриті й закриті, склади зі збігом приголосних); одно- та кількаскладові слова, словосполучення, речення, коротенькі тексти (загадки, віршики); розуміти зміст прочитаного. З іншого – всебічний розвиток дитини: удосконалення навичок різних видів діяльності (ігрової, комунікативної, продуктивної, учіння); розвиток психічних процесів (сприймання, мислення, уяви); розвиток емоцій та мотивації; збагачення словникового запасу та розширення  уявлень про навколишній світ; розвиток дрібної моторики тощо.

Широко поставлена розвивальна мета взаємодії дитини і дорослого конкретизується у змісті навчання, методах навчання читання та організації цього процесу. Коротко охарактеризуємо кожен із зазначених компонентів.

Зміст навчання

Зміст навчання є одним із основних засобів виховного впливу на дітей. Він завжди добирається з певною навчальною, виховною та розвивальною метою і ефективний, якщо відповідає загальнопедагогічним критеріям. Найважливішими критеріями, на які ми спиралися, добираючи зміст, є: значущість для розвитку дитини, відповідність стану розвитку культури і суспільства, доступність (звільнення від занадто складного і другорядного матеріалу), відповідність віковим особливостям дітей, забезпечення одиницями змісту можливостей для формування уявлень про основні сфери буття: природу, культуру, суспільство, людину.

Для реалізації поставлених завдань нами було внесено зміни до змісту навчання читання дошкільників, а саме:

  • збагачено тематичний спектр лексики, введено поняття з чотирьох сфер буття людини (природа, культура, людина, суспільство);
  • зміст збагачено емоційним, особистісно значущим матеріалом – малюнками, цікавими за тематикою текстами, привабливими видами діяльності;
  • зміст містить знайому та незнайому лексику, що дає змогу розкривати сутність нових понять;
  • зміст речень та текстів орієнтований на встановлення зв’язків між явищами навколишньої дійсності;
  • зміст урізноманітнено за рахунок використання доступних для дітей форм подачі пізнавальної інформації: загадок, прислів’їв, речень, дитячих віршиків тощо;
  • зміст оптимально дозовано з урахуванням вікових особливостей дошкільників;
  • лексика та малюнки використовуються з метою керування емоційно-смисловим сприйманням дитини;
  • у змісті завдань фігурують близькі дітям персонажі та ситуації;
  • у формулюванні завдань реалізовано принцип добровільності.

Зміст структуровано і відображено у робочому зошиті «Вчимося читати» (частина1) у такий спосіб: початку діти ознайомлюються із буквами, які позначають голосні звуки; потім вчаться читати відкриті склади та починають утворювати із них і читати прості слова; далі діти опановують склади, що містять йотовані букви, м’який знак та апостроф. Насамкінець діти вчаться читати закриті склади та склади зі збігом приголосних.

Друга частина робочого зошита «Вчимося читати» є продовженням першої, однак зміст завдань з навчання читання уже значно складніший. Зміст структуровано за такими розділами: «Я. Я та інші», «Що я споживаю», «В оселі й поза нею», «Гра і мистецтво», «Час», «Планета Земля», «Рослини, гриби, тварини». Кожен розділ містить кілька тем, які є основою для навчання читання та для розмови з дітьми про різноманіття й багатство світу, в якому ми живемо. Опрацьовуючи кожну із тем, вони вчаться читати різні за складністю мовленнєві одиниці: спочатку – слова, потім ‑ словосполучення, далі –речення, насамкінець – невеличкі тексти­віршики чи загадки.

Система завдань

Задля забезпечення ефективності навчально-виховного процесу методи навчання мають відповідати його змісту. У пропонованій автором методиці навчання читання дошкільників завдання є засобом організації пізнавальної діяльності, формування навичок читання та засобом розвитку дітей означеного віку. Система завдань з навчання читання передбачає:

Усталений алгоритм формування навичок читання.

Автором поділено процес читання слів на окремі (простіші) процеси: упізнавання і називання букв, упізнавання і називання складів, вирізнення складів у структурі слова, читання слів. Тому завдання пропонується виконувати в певній послідовності, в якій закладено постійно повторювані дії (алгоритм) і рух від простого до складного. Перехід від читання слід до читання коротких текстів також здійснюється за певним алгоритмом, що діє в межах однієї навчальної теми: читання слів певної тематики, читання словосполучень, читання речень, читання текстів. Попри те, що такий алгоритм існує, завдання для дітей щоразу різні як за сюжетно-тематичним складом, так і за видами діяльності.

Навчання читання за складами.

Навчання читання неможливе без знання букв. Однак саме по собі знання букв не дає можливості дитині читати слова, які складаються зі складів. Оскільки склад є найменшою мовленнєвою одиницею, тому логічно аби дитина спочатку вчилася читати склади. Загальновідомо, що дошкільнята мають певні труднощі у об’єднанні букв у склади і злитому їх прочитанні. Тому авторська методика передбачає багаторазове (але неодноманітне) оперування дитиною цією категорією.

Для формування у дитини стійких навичок читання потрібно звертати її увагу на букви та склади. У процесі виконання завдання і після закінчення нехай вона називає букву, яку вивчила; склади, що зображені на малюнку. Зазвичай дошкільнятам легше запам’ятати будь-який матеріал, якщо вони промовляють його кілька разів уголос. Багаторазове повторення складів у різних варіантах поступово формує у свідомості дитини механізм утворення складів.

Максимальну різноманітність діяльності.

В авторській методиці закладено принцип максимальної різноманітності діяльності. Для вивчення однієї букви дітям пропонується 5-8 завдань із використанням різних видів діяльності, які покликані урізноманітнити діяльність дітей, здивувати й порадувати їх: малювання, розфарбовування, вирізання, співання, танцювання, конструювання, виготовлення аплікацій, відшукування предметів у приміщенні, переміщення у просторі, рольове перевтілення тощо.

Увесь арсенал перерахованих вище видів діяльності використовується з метою навчання читання дитини, щоб вона одночасно засвоювала відповідні навички й отримувала задоволення від виконання цікавих дій. У ході виконання завдань діти постійно спілкуються один з одним та з вихователем та один з одним, пізнають щось нове, вправляються в навичках предметно-практичної діяльності.

Зміщення акцентів з вивчення букв на зміст ігрової діяльності.

У формулюванні завдань зміщено акценти з процесу навчання читання на виконання різних видів діяльності. Тому спочатку дитина концентрує свою увагу на привабливих для неї видах діяльності, а потім – на опануванні навичок читання. Дитині спочатку пропонується розфарбувати, з’єднати, відшукати, приклеїти, допомогти тощо, а потім назвати букви, прочитати склади чи слова. Такий підхід дає змогу отримати дітям задоволення і радість від виконаної роботи, сформувати позитивну мотивацію до процесу навчання читання.

Використання наочного матеріалу.

Мислення у дошкільників переважно наочно-образне, а отже засвоєння таких абстрактних понять як літери (склади, слова) може викликати труднощі. Допомогти дітям їх уникнути у засвоєнні літер (складів, слів) можна за допомогою наочно-образного матеріалу, використання якого дає змогу одночасно (паралельно) апелювати до двох півкуль головного мозку, а отже органічно поєднати логічне та асоціативно-образне мислення дитини у сприйнятті нового.

Малюнки, природний матеріал, картки, іграшки, схеми, предмети оточуючої дійсності (олівці, цукерки, печиво, палички) тощо – ось лише невеликий перелік (який кожен педагог може доповнити) наочності, який, з одного боку, полегшує процес сприймання букв, з іншого – урізноманітнює і робить привабливою пізнавальну діяльність для дитини.

Цілеспрямовану мотивацію пізнавальної діяльності.

На думку психологів, мотивація, і найперше пізнавальний інтерес, відіграє важливу роль у будь-якій діяльності. Тому автором було використано такі прийоми мотивації, які сприяли б отриманню дитиною задоволення та насолоди від навчання читання, а саме: акцентування уваги дітей не на формуванні навичок читання, а на виконанні цікавих для них видів діяльності; використання у змісті завдань великої кількості різних образів тварин і казкових персонажів, що не може залишити дитину байдужою і робить завдання значно привабливішими для неї; добір близького і зрозумілого дошкільнятам, цікавого тематично змісту лексичного матеріалу (слів, словосполучень, речень, текстів); зміст лексичного матеріалу та малюнки мають позитивну емоційну забарвленість, що створює світлий, оптимістичний та радісний настрій, а також позитивно впливає на свідомість та емоції малюка; різноманітність завдань сама по собі впливає на бажання дитини виконувати завдання й , окрім того, знижує поріг втомлюваності, або й зовсім її немає.

Усунення комплексу складності навчального завдання.

Діти досить тяжко переживають власну неуспішність, у них легко утворюється хибне уявлення про себе, знижується самооцінка, що викликає серйозні переживання і перешкоджає нормальним взаєминам дитини з іншими людьми. Звертання до всіх каналів сприйняття, включення емоційної й образної пам’яті, нескінченна розмаїтість прийомів, гра допоможуть м’яко, без надмірних зусиль сформувати в дитини міцні навички й психологічну готовність до читання. А головне – усунуть існуючий у дітей бар’єр перед процесом читання або не дадуть йому виникнути взагалі.

Як зазначалося вище, для вивчення кожної букви пропонується виконати 5-8 завдань, які відрізняються за рівнем складності. Спочатку діти виконують легші завдання, потім – трохи складніші, а потім – іще складніші. Ні у змісті завдань, ні у видах діяльності немає нічого такого, що було б занадто складно для дитини, оскільки вона постійно рухається від простого до складного. Це дає змогу кожній дитині на кожному занятті не відчувати себе невдахою чи невмійком, а умілою та успішною особистістю.

Організація процесу навчання читання

Тривалість занять.

Не доцільно пропонувати дітям виконати усі завдання теми протягом одного заняття. Варто дотримуватися міри у навантаженні дітей. Тривалість занять не повинна перевищувати існуючих норм щодо дітей різного віку. Однак якщо діти виявляють бажання, заняття можна трохи подовжити. Тривалість занять може бути й меншою, якщо діти швидко впорались із завданнями або, навпаки, відчувають втому і працюють занадто повільно. Важливо зберегти позитивне ставлення до процесу навчання читання, ніж швидко добитися високого рівня сформованості навичок читання.

Проведення занять в ігровій формі.

Для переважної більшості дошкільників є основним видом діяльності є гра, тому процес навчання читання доречно вибудовувати переважно в ігровій діяльності. Гра дає можливість паралельно й природно залучати до роботи обидві півкулі головного мозку і включати в роботу мимовільну увагу. Якщо не давати установку дитині на те, щоб вона вивчила букви, не просити її запам’ятати і навчитися, вона буде просто гратися, слухати, дивитися, переживати якісь ситуації, вирішувати логічні завдання, розфарбовувати, вирізати, ліпити, співати, а букви запам’ятаються самі по собі, майже непомітно (мимовільно) для дитини і для дорослого. На думку психологів, за умови включення мимовільної пам’яті інформація запам’ятовується набагато швидше й міцніше, ніж коли включено довільні процеси, тобто ті, які включаються спеціальними вольовими зусиллями.

Можливість використання завдань як у груповій, так і в індивідуальній роботі.

Дошкільники залюбки виконують завдання працюючи як віч на віч з дорослим, так і на заняттях в закладах дошкільної освіти. Це є свідченням того, що методика є ефективною  як у груповій, так і в індивідуальній роботі. Досвід впровадження цієї методики протягом кількох десятиліть свідчить про те, що якісно можна працювати з групою дітей до 25 осіб. Зрозуміло, що чим менше дітей у групі, тим легше працювати вихователю.

Поєднання фронтальної та індивідуальної роботи.

Організовуючи процес навчання читання у групі авторська методика передбачає поєднання фронтальної та індивідуальної роботи. Педагог залучає до виконання завдань усіх дітей, проте кожна дитина переважно працює самостійно у робочих зошитах «Вчимося читати» (частина 1 та 2). Такий підхід забезпечує більш усвідомлене отримання знань та формування навичок читання.

Можливість використання диференційованого підходу.

Процес навчання читання за авторською методикою передбачає врахування індивідуально-типологічних особливостей дітей, їх фізичного та психічного стану, уподобань, інтересів, бажань. Оскільки кожна дитина працює індивідуально із кожним завданням, вихователь, на свій розсуд, залежно від індивідуальних особливостей дитини може варіювати кількість завдань, місце їх виконання, темп виконання тощо.

Якщо йти за дитиною і хоча б якоюсь мірою враховувати її особливості, то пізнавальна діяльність буде для неї не тягарем, а цікавою й улюбленою справою. Комусь подобається розфарбовувати – варто дати можливість робити це стільки, скільки хоче дитина; комусь не дуже подобається – не варто змушувати; хтось хоче вирізати усі фігури, а хтось – лише кілька; хтось хоче за столом читати, а хтось – на килимку; хтось швидко усе робить, а хтось значно повільніше, роздивляючись подовгу малюнки тощо. Дати дитині можливість побути самим собою, працювати у своєму темпі – це запорука збереження її психічного здоров’я і збереження мотивації до пізнання.

Технологічність методики та простота її використання дорослим.

Завдання підготовлено, з одного боку, як дидактичний матеріал для роботи з дитиною, з іншого боку, кожне завдання містить лаконічні й зрозумілі методичні поради для дорослого (вихователя, батьків чи дідусів з бабусями). Тобто, кожен дорослий,незалежно від віку, досвіду, спеціальності може легко користуватися пропонованою системою завдань, не витрачаючи зайвих зусиль на власну підготовку і підготовку матеріалів для дитини.Звісно, якщо цей дорослий хоче співпрацювати з дитиною, якщо він іще пам’ятає своє дитинство, якщо вміє радіти успіхам дитини, якщо уміє і хоче фантазувати, якщо любить грати з дитиною.

Усі завдання розраховані на взаємодію дорослого і дитини, однак доречно висловити певне застереження: у взаємодії дорослого з дитиною варто мати почуття міри. Емоційна відстороненість дорослого зіпсує розвивальний ефект, а надмірна активність – зашкодить малюкові у виявленні власного «Я». Тобто, дорослий має віднайти певний баланс між власною включеністю і включеністю дитини, відчувати, яка міра допомоги потрібна дитині в той чи інший момент.

Створення позитивного емоційного фону.

На заняттях із навчання читання дошкільнята мають почуватися комфортно, адже від того, які враження вони отримають, залежить їхнє ставлення до навчання читання й до пізнавальної діяльності загалом.

Результативність методики «Розвивальне читання”

Всі вищеописані положення закладено у зміст завдань робочого зошита «Вчимося читати», частина 1 та 2 (www.Shelestova.com.ua). Виконуючи ігрові завдання без непомірних для себе зусиль дитина раптом помітить, що уже вміє читати.  Їхня постійна, а не спорадична дія справляє позитивний ефект не лише на формування навичок читання, а й на особистісний розвиток дитини. Пропонована система ігрових завдань сприяє фізичному розвитку дитини (виховує звичку доводити розпочату справу до кінця, отримувати кінцевий результат своїх трудових зусиль; створює сприятливі умови для виховання самостійності, цілеспрямованості, організованості, наполегливості; спонукає до творчої активності); соціально-моральному розвитку дитини (сприяє становленню мовленнєвої комунікації, вчить підтримувати діалог з іншими); емоційно-ціннісному розвитку дитини (збагачує внутрішній світ дитини позитивними емоціями, насичує її життя приємними враженнями; формує впевненість у собі); пізнавальному розвитку дитини (розвиває сприймання, увагу, мислення, уяву, які сприяють орієнтації дитини у навколишньому світі); мовленнєвому розвитку дитини (створює умови для опанування лексичним багатством української мови; учить правильно поєднувати слова у своєму мовленні; гармонізує взаємодію дитини з різними дорослими та однолітками; допомагає засвоїти елементи грамоти; формує навички роботи з книжкою – розглядати її , перегортати сторінки); художньо-естетичному розвитку дитини (ініціює створення різних видів образотворчої діяльності; ініціювати співання; збагачує запас літературних вражень; розвиває вміння  використовувати в грі предмети-замінники, входити в образ); креативному розвитку дитини (збагачує практичний досвід дитини у виявленні творчої ініціативи; виховує потребу в нових враженнях).