Одне запитання, яке допомагає дитині вчитися мислити

«Чому ти так думаєш?»

Я вважаю це запитання одним із найважливіших у роботі з дошкільнятами, особливо коли ми разом розглядаємо картини.

Наприклад, дитина каже, що дівчинка на картині сумує. Можна погодитися й перейти до наступного запитання. А можна поцікавитися, що саме підказало їй такий висновок. Можливо, вираз обличчя, поза, погляд або якась інша деталь.

Тоді дитина повертається до картини, уважніше її розглядає, зіставляє побачене зі своїм припущенням і намагається пояснити власну думку. Вона поступово вчиться розрізняти те, що справді бачить, і те, що припускає.

Чому це важливо?

Нещодавно я розповідала про дослідження, опубліковане в науковому журналі Early Education and Development. Протягом 11 місяців науковці вивчали вплив комплексної художньої освіти на творче мислення дітей 4–5 років.

Діти, які не лише малювали, а й розглядали та обговорювали твори мистецтва, знайомилися з художниками, експериментували з матеріалами й створювали власні роботи, продемонстрували значно кращі результати за показниками творчого мислення, ніж діти, які навчалися за традиційною програмою.

Мене особливо зацікавив один аспект такого підходу: розглядання й обговорення картини дає дитині можливість самостійно шукати пояснення, висувати різні припущення та обґрунтовувати їх. Звичайно, дослідження оцінювало вплив усієї програми, а не окремих запитань педагога. Проте саме така організація розмови допомагає зрозуміти, як можна підтримувати активність дитячої думки.

Цей принцип я використовую і у своїх книжках «Світ у картинах художників». Запитання до репродукцій побудовані так, щоб дитина поступово переходила від розглядання деталей до розуміння зображеної ситуації, пошуку причин, висловлення припущень і власного ставлення до побаченого. А творчі завдання дають можливість продовжити цю роботу у власному малюнку.

Мені хочеться, щоб діти звикали міркувати самостійно, не боялися висловлювати свої версії й водночас училися пояснювати, на чому ґрунтуються їхні висновки.

Тому, коли наступного разу дитина скаже вам: «Мені здається, що на цій картині…», не поспішайте підтверджувати чи виправляти її відповідь. Запитайте: «А що на картині допомогло тобі так подумати?»

І послухайте її пояснення. Воно може виявитися значно цікавішим, ніж ви очікували.