Сприйняття світу: оптиміст чи песиміст


Напевно, ви чули давню мудрість про півсклянки води: хтось, побачивши її, скаже, що вона напівповна , а хтось – що вона напівпорожня .
Саме так ми сприймаємо і події свого життя. Оптимісти спираються на хороші спогади, неприємності вважають випадковістю і вірять у краще майбутнє. Песимісти ж, навпаки, плекають у пам’яті погане, успіхи сприймають як випадкове непорозуміння і здатні отруїти собі життя, заздрячи сусідові.
 
Наші діти поступово переймають  від нас наші погляди на світ.
Немовля, за умови, що його люблять близькі, здатне задовольнятися малим. Його засмучення швидко проходить. А ось у дітей старшого віку приводів для переживань значно більше. Є діти, які  переживають: з приводу програшу у змаганнях, недостатністю уваги з боку вчителя, неможливості  отримати бажану іграшку або модний светр тощо. Невдоволення оточуючими нерідко пов’язано з низькою самооцінкою, що породжує апатію.
Варто вчити дітей позитивно дивитися на світ і відшукувати позитив там, де це тільки можливо. Як кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. У будь якому випадку, труднощі приносять нам позитивний досвід, загартовують, додають рішучості і відповідальності.
Запропонуйте дитині таку вправу: на кожну неприємну ситуацію знаходити по 5-10  «проте…». Головне в цьому пошуку «проте» – вміння ставитися до своїх промахів і невдач з почуттям гумору. Наприклад, ось які варіанти «проте…» можуть бути:
– Проте тепер ти зрозумів, наскільки важлива для тебе ця дружба.
– Проте ти тепер знаєш, що сварка може статися із-за дрібниць.
– Проте тепер ти знаєш, як це неприємно.
 
Виросте з дитини оптиміст чи песиміст, залежить також і від того, як вона буде оцінювати свій минулий життєвий досвід. Виявляється, не так уже й важливо, що насправді з нами відбувалося в дитинстві. Важливо, якими ці події залишилися в нашій пам’яті.
Наприклад, якщо ваша дитина прийшла із садочка нещасна і заплакана, варто не лише приголубити і втішити її, що допоможе згладити цей епізод в пам’яті малюка. Важливо допомогти дитині стати більш емоційно зрілою і виражати свої почуття словами.
Почніть із запитань: що сталося, де, коли і хто був поруч? Обговоріть з дитиною почуття, які вона переживає. Поділіться власним досвідом. Підкажіть, що поразки нерідко обертаються перемогами.
 
З дитиною може статися неприємність, яку не можна ігнорувати об’єктивно чи з педагогічних міркувань. Наприклад, мало хто з дітей ніколи в житті не обманював або не брав чуже, не бився і не сварився з друзями. Потрібно і для цієї історії знайти місце в життєвому досвіді дитини. Знайти причину, пояснити, що таке бувало з багатьма людьми, розглянути всі варіанти наслідків, з’ясувати, чи дійсно все так жахливо. Нещасливій події в пам’яті краще причепити ярлик рядової.
Вчіть дитину накопичувати життєвий досвід. У важкій ситуації не лякатися, а згадувати, що всі попередні неприємності закінчувалися, і все якось влаштовувалося. Тоді з кожним новим випробуванням її впевненість у собі буде міцніти  а самооцінка зростати.
 
Джерело:
http://adalin.mospsy.ru/l_03_00/l_030105.shtml

Залишити коментар

Your email address will not be published. Required fields are marked *